Function.prototype.apply()

Метод apply() викликає функцію із заданим значенням this та аргументами, переданими у вигляді масиву (або подібного до масиву об'єкта).

The source for this interactive example is stored in a GitHub repository. If you'd like to contribute to the interactive examples project, please clone https://github.com/mdn/interactive-examples and send us a pull request.

function.apply(thisArg, [argsArray])

thisArg

Значення this, передане для виклику у функцію function. Зазначте, що this може не бути фактичним значенням, яке бачить метод: якщо метод є функцією не у строгому режимі, null та undefined будуть замінені глобальним об'єктом, а прості значення будуть запаковані. Цей аргумент є обов'язковим.

argsArray

Необов'язковий. Подібний до масиву об'єкт, що визначає аргументи, з якими функція має бути викликана, або null чи undefined, якщо жодних аргументів не має бути передано у функцію. Починаючи з ECMAScript 5, ці аргументи можуть бути загальними подібними до масиву об'єктами замість масиву. Дивіться нижче інформацію щодо сумісності з веб-переглядачами.

Результат виконання функції з вказаним значенням this та аргументами.

Ви можете присвоїти інший об'єкт this, коли викликаєте існуючу функцію. this посилається на поточний об'єкт, з якого здійснюється виклик. З apply ви можете написати метод один раз, а потім успадковувати його в іншому об'єкті, без необхідності переписувати метод для нового об'єкта.

Метод apply дуже схожий на call(), за виключенням типу аргументів, які він підтримує. Ви використовуєте масив аргументів замість списку аргументів (параметрів). З методом apply ви також можете використовувати літерал масиву, для прикладу, func.apply(this, ['їсти', 'банани']), або об'єкт Array, для прикладу, func.apply(this, new Array('їсти', 'банани')).

Ви також можете використати об'єкт arguments як параметр argsArray. arguments - локальна змінна функції. Вона може використовуватись для всіх не заданих аргументів об'єкта, який викликається. Таким чином, вам не потрібно знати аргументи об'єкта, що викликається, коли ви використовуєте метод apply. Ви можете скористатись об'єктом arguments, щоб передати усі аргументи. Далі об'єкт, який викликається, відповідає за обробку аргументів.

З появою 5-ї версії ECMAScript, ви також можете використовувати будь-який подібний до масиву об'єкт, отже, на практиці це означає, що він має поле length та цілі числа в якості параметрів у діапазоні (0...length-1). Як приклад, ви тепер можете використати NodeList або власноруч написаний об'єкт виду { 'length': 2, '0': 'їсти', '1': 'банани' }.

Ми можемо використати метод push, щоб додати елемент до масиву. І, оскільки push приймає змінну кількість аргументів, ми також можемо додати кілька елементів за раз. Але, якщо ми передамо у push масив, він додасть, власне, масив єдиним елементом, замість того, щоб додати окремі елементи, і ми отримаємо масив всередині масиву. Що, як ми не цього хотіли? Метод concat має поведінку, яка нам потрібна в цьому випадку, але він не додає елементи у існуючий масив, а створює та повертає новий масив. Але ми хотіли додати елементи у існуючий масив... Що ж робити? Писати цикл? Звісно, ні.

На допомогу приходить apply!

var array = ['a', 'b'];
var elements = [0, 1, 2];
array.push.apply(array, elements);
console.info(array); // ["a", "b", 0, 1, 2]

Розумне використання методу apply дозволяє використовувати вбудовані функції для деяких задач, які в іншому випадку ймовірно були б написані циклічним обходом значень масиву. Як приклад, ми збираємося використати Math.max/Math.min, щоб знайти максимальне/мінімальне значення масиву.

// мінімальне/максимальне число в масиві
var numbers = [5, 6, 2, 3, 7];

// використання Math.min/Math.max з apply
var max = Math.max.apply(null, numbers);
// Це практично дорівнює Math.max(numbers[0], ...)
// або Math.max(5, 6, ...)

var min = Math.min.apply(null, numbers);

// в порівнянні з простим алгоритмом на основі цикла
max = -Infinity, min = +Infinity;

for (var i = 0; i < numbers.length; i++) {
  if (numbers[i] > max) {
    max = numbers[i];
  }
  if (numbers[i] < min) {
    min = numbers[i];
  }
}

Але будьте обережні: використовуючи apply таким способом, ви ризикуєте перевищити ліміт кількості аргументів рушія JavaScript. Наслідки застосування функції, в якій забагато аргументів (більше, ніж десятки тисяч аргументів), різняться між різними рушіями (JavaScriptCore має жорстко закодований ліміт аргументів 65536) тому, що ліміт (а насправді, навіть природа будь-якої поведінки надмірно великого стеку) є невизначеним. Деякі рушії викинуть виняток. Ще гірше, інші довільно обмежать кількість аргументів, які будуть насправді передані до застосованої функції. Для ілюстрації останнього випадку: якби такий рушій мав обмеження у чотири аргументи (справжні ліміти, звісно, значно більші), то замість цілого масиву у наведеному вище випадку до apply були б передані аргументи 5, 6, 2, 3. 

Якщо ваш масив значень може вирости до десятків тисяч значень, використовуйте гібридну стратегію: застосовуйте вашу функцію до фрагментів масиву, по одному за раз:

function minOfArray(arr) {
  var min = Infinity;
  var QUANTUM = 32768;

  for (var i = 0, len = arr.length; i < len; i += QUANTUM) {
    var submin = Math.min.apply(null,
                                arr.slice(i, Math.min(i+QUANTUM, len)));
    min = Math.min(submin, min);
  }

  return min;
}

var min = minOfArray([5, 6, 2, 3, 7]);

Ви можете використовувати apply для ланцюгового виконання конструкторів до об'єкта, подібно до Java. У наступному прикладі ми створимо глобальний метод Function під назвою construct, котрий дозволить використовувати подібний до масиву об'єкт з конструктором замість списку аргументів.

Function.prototype.construct = function(aArgs) {
  var oNew = Object.create(this.prototype);
  this.apply(oNew, aArgs);
  return oNew;
};

Function.prototype.construct = function (aArgs) {
  var oNew = {};
  oNew.__proto__ = this.prototype;
  this.apply(oNew, aArgs);
  return oNew;
};

Function.prototype.construct = function(aArgs) {
  var fConstructor = this, fNewConstr = function() {
    fConstructor.apply(this, aArgs);
  };
  fNewConstr.prototype = fConstructor.prototype;
  return new fNewConstr();
};

Function.prototype.construct = function (aArgs) {
  var fNewConstr = new Function("");
  fNewConstr.prototype = this.prototype;
  var oNew = new fNewConstr();
  this.apply(oNew, aArgs);
  return oNew;
};

Приклад використання:

function MyConstructor() {
  for (var nProp = 0; nProp < arguments.length; nProp++) {
    this['property' + nProp] = arguments[nProp];
  }
}

var myArray = [4, 'Всім привіт!', false];
var myInstance = MyConstructor.construct(myArray);

console.log(myInstance.property1);                // виведе 'Всім привіт!'
console.log(myInstance instanceof MyConstructor); // виведе 'true'
console.log(myInstance.constructor);              // виведе 'MyConstructor'

• Об'єкт arguments
• Function.prototype.bind()
• Function.prototype.call()
• Функції та область видимості функції
• Reflect.apply()
• Оператор розпакування